субота, 31 серпня 2013 р.

ЛЮБОВНЕ ПИСЬМО ЛІТЕЧКУ*




літечко кохане ...сьогодні твій останній день...так люблю твою пору..в цю пору я живу....живу по справжньому..відчуваю життя...радію...насолоджуюсь нічними теплими прогулянками....ти так пізно прийшло...і так швидко ідеш(...може не йди...побуть ще трішки..зовсім трішки..?(...я навіть не встигла насолодитися тобою...
сьогодні рано проснулася з жахливим настроєм...потім без причини розплакалася......незнала чому....але це ж очевидно...передосіння депресія...не люблю осінь..осінь - це пора суму...
сьогодні ти так гарно світило промінцями сонечка..так було любо любо...ти прощалося з нами...щороку тебе все менше і менше..(..а потім ввечері розплакалося небо...і хмаринки плакали гіркими сльозами...було так сумно...(*.....літечко не йди... я обіцяю змінитися..обіцяю..що більше буду часу проводити з тобою..не буду лінитися виходити на вулицю....буду багато гуляти дньом..і жмуритися від яскаравих теплих промінців сонечка....хлюпатися у воді...та засмагати на пляжі..)..лише не йди..почекай трішки..прошу...я ж люблю тебе..)....
на годиннику 23.27.... через 33 хвилини ти підеш...(...і наступить осінь.....сіра холодна осінь..(...не люблю її
залишилося 30хв до твого відходу... розумію..треба прощатися.....хоча так важко..(
прощай літечко....прости та прощай ти більше не зі мною....до скорого..чекатиму з нетерпінням..мені не хвататиме тебе... не затримуйся там повертайся швидше..

любителька сонечка*

неділя, 11 серпня 2013 р.

Самий страшний сон(


Боже народ!!!! я вас прошу цінуйте своїх мам..вони не вічні.....я щойно проснулася з диким плачем..істерично ридала пів години...мені все життя перед очима пройшло...це був страшний сон..без мами...було показано все те що я не робила по її проханню...я жаліла що не слухала її коли вона просила щось зробити...я ходила сварилася з стінами з словами :"чому ти нас покинула ?!..ти ж знаєш як це важко ти ж сама втратила маму в ранньому віці...чому.. чому.. ти ж бачиш як я страждаю......ти стільки ще нас не навчила..мама повернись я змінюся..!!"........знаєте коли мені сняться сни ..увісні я знаю що це сон і знаю що скоро прокинуся...а у цьому...такого небуло...все було як по справжньому.. я себе картала за все......хтось звідти куди ми часто піднімаємо голову і бачимо сонечко чи місяць чи про100 хмаринки..саме звідти послав мені цей сон щоб вказати на всі мої помилки...і як мамі важко зі мною..як я її часто не слухаю.......НАРОД!! я вас прошу слухайтеся їх робіть так щоб вона раділа за вас ..а не плакала...мама не вічна ..і полюбому настане цей момент коли її не стане..у всіх він настає..у когось рано у когось пізно...а у когось зовсім не сподівано....і коли він настане...ви тоді будете себе сварити за це що ви робили не так...і вам буде дуже важко......якщо б моєї мами не стало я б не пережила...я б з глузду поїхала вона в мене свята....я її дуже сильно люблю....проснувшиь я швидко набрала її номер ..почувши її голос я сильно знов розплакалася ..і повторила що дуже її люблю..!!!

четвер, 11 липня 2013 р.

"Почуття власності" або "Власна статуетка"


Чого ти хочеш від життя? що тобі від нього потрібно.. ти оприділилась? ні..ти сама незнаєш що хочеш...то ти себе переконуєш що забула минуле...що тобі всерівно...і що ти почнеш з чистого листа..так ні...ти повертаєшся до старого давно заляпаного чорновика...ти про100 привикла так жити...це ніщо не інше як дурна привичка..а може ти про100 боїшся почато наново жити....хоча ніі....ти відчуваєш почуття власності...тобі не потрібне то що раніше належало тобі..принаймі ти так вважала..відколи це люди стали власністю? ха..але ти собі так рішила..і зараз..не хочеш цю людину..вона тобі не потрібна...але краще якщо б ця людина стояла собі як статуетка в тебе в кімнаті..яку б ніхто не рухав своїми грязними руками..та і б ти її не рухала..вона ж тобі не потрібна...за то була б під постійним наглядом!!!...але ти і самозакохана сучка..та дай ти жити іншим..відпусти...та бля..по суті ти і не тримаєш...це він тебе не відпускає....але ти і по суті не проти цього...але все давно згасло в душі ...згасло то...що раніше в серці бушувало...і ти цій людині бажаєш щастя...бажаєш нових стосунків..нового життя..але він не відпускає....мучить тебе..любить тебе...ха...хоть і сам все спортив...мудааак тупий...а ти його раніше любила.....хм..все повертається...тепер він тебе ...а ти його ні.....але всерівно після чого що ти йому бажаєш жити знов ...нові відносини і т д...ти бажаєш вроді це щиро..але воодночас побоюєшся що так і буде...бо ти привикла....і це відчуття власності є...і нікуди не зникає...але хочеш щоб він зник....і тільки він пробує почати життя наново...(любячи тебе)..не бере трубки...ти знаєш що він не сам..і ти блеать бісишся..хоч тобі і пофіг...але БЛЯТЬ...твою власну статуетку взяли грязними руками без дозволу!!!!.......це замкнуте коло...тобі треба змін....бо ти скоро рухнешся...
                                                                                                                           (істеричка)