літечко кохане ...сьогодні твій останній день...так люблю твою пору..в цю пору я живу....живу по справжньому..відчуваю життя...радію...насолоджуюсь нічними теплими прогулянками....ти так пізно прийшло...і так швидко ідеш(...може не йди...побуть ще трішки..зовсім трішки..?(...я навіть не встигла насолодитися тобою...
сьогодні рано проснулася з жахливим настроєм...потім без причини розплакалася......незнала чому....але це ж очевидно...передосіння депресія...не люблю осінь..осінь - це пора суму...
сьогодні ти так гарно світило промінцями сонечка..так було любо любо...ти прощалося з нами...щороку тебе все менше і менше..(..а потім ввечері розплакалося небо...і хмаринки плакали гіркими сльозами...було так сумно...(*.....літечко не йди... я обіцяю змінитися..обіцяю..що більше буду часу проводити з тобою..не буду лінитися виходити на вулицю....буду багато гуляти дньом..і жмуритися від яскаравих теплих промінців сонечка....хлюпатися у воді...та засмагати на пляжі..)..лише не йди..почекай трішки..прошу...я ж люблю тебе..)....
на годиннику 23.27.... через 33 хвилини ти підеш...(...і наступить осінь.....сіра холодна осінь..(...не люблю її
залишилося 30хв до твого відходу... розумію..треба прощатися.....хоча так важко..(
прощай літечко....прости та прощай ти більше не зі мною....до скорого..чекатиму з нетерпінням..мені не хвататиме тебе... не затримуйся там повертайся швидше..
любителька сонечка*
