видумана лябофф

Тобі здається, що жити немає сенсу?ти деделі частіше мучиш себе питаннями,а заради чого я живу? А для кого я живу? А навіщо я живу? Чому все так паршиво? І дальше частіше подібні питання не вилазять в тебе з голови!нічого страшного-це дипресія яка буває практично в кожного  ти це усвідомлюєш ,але легше від цього не стає і з цим всім ти закриваєш очі і лягаєш спати.

Встаєш з самого ранку сідаєш за комп і заходиш до себе на сторінку, тобі це надоїло, той контакт ці тупі переписки,але все ж  таки ти на це тратиш купа часу.Коли на дворі посутеніє ти виходиш пройтися замотавшись у свій любимий шарфік підеш сядеш на лавочку поглянеш на місяць і знов поринеш у свої думки…дзвінок…

він: ало..ти де?

Ти: яка різниця тобі має бути пофіг…

Він:скажи де ти ? нам треба поговорити…

ти: на нашому місці…

Він:чекай там ..скоро буду..

Ти: сидиш і в голові твориться щось таке …ну таке…..дивне ..все перемішалось..надія….ти так надієшся що ви знов помиретесь…і що ті слова які він сказав по телефоні не правдиві ..що він передумав..пошутив…перевіряв…неможе бути все так погано не з тобою…не зараз…він же твій коханий …він перший…він і останній…ти зробила свій вибір…..але блін…навіщо він це сказав, що хоче розійтися ,що хоче нових вражень,нових знайомств,а я тут зі своєю любовюю…а причина..? причина яка? Ці думки мене не покидали..але чому я не плачу? Сльози..де вони?...мені ж так паршиво ,а я не плачу…напевно стала надто сильною…але воодночас я слабкою..

Ззаду чути важкий подих…це він…в мене серце швидко почало стукати…він підійшов ..сів …де ж мій поцілунок..? він мене завжди цілував…обнімав…сидів поруч…а зараз…на відстані…

Він: привіт..я подумав що по телефоні якось не ввічливо про таке розмовляти це низько…і ще я хотів вибачитися за все сказане…я був грубий з тобою…прости мене…

Ти: думки( невже він хоче зійтись) я знала..кохаю його…я прощу йому…поцілую його цим і покажу що простила без всіляких слів)….цілую..він з таким дивним виразом обличя мене відштовхує…

Він: розумієш…я мав на увазі по телефоні  не ввічливо..і не по мужськи….тому я подумав що краще це тобі сказати сам на сам…в очі….

ТиL…(думки) ти в шоці душа заливається слізьми….АААААААА…невже ??? неможеш…..зараз заплачиш…ти ж його кохаєш…ну що ти не так зробила..?...все ж було ідеально.. чому вдруг…ти можеш тільки думати ..слово промовити важко…все втрачено ти нехочеш більше жити….

Говориш:..чому так? Що не так?що я зробила..?в тебе є інша?..я ж тебе к…

Він:перебиваючи…та нема нікого в мене...розумієш…наші стосунки задалеко затянулись…ти звичайно хороша..але я не для тебе ..ти найдеш кращого..який тебе буде щиро любити….а я …я не щирий не серйозний.. …вибач..

ТиL:думки)бля…бла бла бла бла….як стандартно ..завжди одне і теж саме..козел….фак…невже він не бачить що я неможу без нього…люблю..кохаю…хочу дітей…саме від нього….

Він: прости …і прощай…

Ти:……..стій….!!!!!!!

Він:….прости….

Ти..

.сльозии..ти плачеш…вот і вони….вони саме  цього і чекали…для тебе життя завершилося…ти встаєш і ідеш..ні про що не думаючи в голові якась мутня..це шок напевно…ти невіриш..тобі здається що це сон…що зараз проснешся ,а поряд буде коханий…який тебе буде обіймати і солодко цілувати…але це ж не сон….але ти вирішила все ж таки перевірити..заснути….але заснути назавжди…щоб потім в іншому світі там де не так все ..де немає ось такого ..прокинутися  і щоб все було як побажаєш.

…...ти підходиш до обриву скали яка височіє над морем….сльози …душа розривається…невидима сила душить тебе…важко дихати..захлинаєшся…….робиш крок…………………………так легко…так просто….невже це кінець….кінець усьому???тобі так легко………..тяжість десь пропала……….кругом темно….тільки здалека видніється світло….ти ідеш на нього..в той світ про який ти мріяла…де все  так як забажаєш….А.що це?..він ..? чому він там? Чому він стоїть на цьому світлі..?? він плаче..?? чому???...... аа я відчуваю дотик…дотик такий знайомий….це його дотик руки….ой щось дивне відбувається….починає все боліти .оойй моя голова..вона страшенно болить….душа .і .вона знов болить….сльози…вони знов повернулися…де той світ….чому все повертається…..???

ВОНА НЕ ДИХАЄ..МИ ЇЇ ВТРАЧАЄМО..СЕРЦЕ  НЕ БЄТЬСЯ….!!!!!!!..чекайте……….є  пульс….вона дихає……жива….ми її врятувли….вона буде жити…

.тільки вот через удар втратила багато крові  ….і струз мозгу… нічо .все буде добре  …поправиться…а зараз…вона отямиться і їй треба спокій…

Ти відкриваєш очі і усвідомлюєш що ти жива…ти в лікарні..і над тобою той через якого ти це зробила через якого паршиво….він тримає тебе за руку…і плаче…

Він: дурненька….чому?...чому ти це зробила?...навіщо..??я ж тебе кохаю….прости…я сам незнаю навіщо це зробив….незнаю…це був як не я….коли я усвідомив що накоїв …що ти дорога для мене….я себе зненавидів…як я міг про щось інше думати…та які там нові знайомства..?...!!...що я таке понавидумував…прости……усвідомлюючи все сказане мною..я пішов за тобою….тільки підбігаючи до тебе хотів тебе зупинити..але було вже пізно …ти зробила крок…крок в прірву.. …вода була крижана..і бурхлива..було темно…але я тебе найшов…ти вдарилась головою об камінь…але ти жива…кохана…прости..якщо зможеш…

Ти:….

Він:прости (цілуючи руку)

Ти…ти плачеш…ти його не звинувачуєш…але простити неможеш…ти чуть не втратила через нього своє життя…чуть не погубила все…ти це тільки зараз усвідомила…

Ти:забираючи руку….своїм поглядом даєш все зрозуміти…прости неможу…

Він:…я розумію……

Закриваючи двері він вийшов з палати

Через  рік…

Ти крутишся біля дзеркала….вибираючи кофтинку….дзвінок у двері ….біжиш відчиняти…така щаслива….на порозі коханий ..з букетом рожевих троянд….кидаєшся йому в обійми….він тебе цілує…ти щаслива така….навіть забули що було рік назад…зараз для вас інша проблемка  мучить…….як розказати батькам про дитину..?))